Я люблю споглядати птахів. Цю звичку я набув, ще коли жив у Гані, в селищі серед лісу, де було чимало різноманітних птахів. Тепер я живу у передмісті і нещодавно мою увагу привернула поведінка кількох ворон. Побачивши дерево, що скинуло більшість своїх листків, вони полетіли туди з наміром перепочити. Але замість того, щоб вибирати міцні гілки, птахи сідали на гілки маленькі й сухі, що швидко ламалися. Ворони відразу ж злітали з небезпечного місця, але лише для того, щоб сісти на таку ж ненадійну гілку. Очевидно, пташиний інстинкт не допомагав їм зрозуміти, що для спочинку потрібно вибирати більш надійні місця.

А як щодо нас? Де наше серце шукає спокій? Давид зазначає: “Одні колесницями хваляться, а інші кіньми, а ми будем хвалитись Ім’ям Господа, нашого Бога” (Пс. 19:8). Коні та колісниці символізують людські та матеріальні ресурси. Хоча такі ресурси справді дуже корисні у повсякденному житті, вони не гарантують безпеки в часи нещасть. Якщо ми покладаємо свою надію на майно, багатство чи інші матеріальні речі, вони зрештою зрадять нас – немов те гілля, що гнулося й ламалося під вагою ворон.

Ті, хто покладаються на своїх коней та колісниці, можуть “похилитися і впасти”. А ті, хто покладаються на Бога, “будуть стояти і рости на силах!”