Один антрополог нарешті завершив свої кількамісячні дослідження у маленькому селищі. Чекаючи на машину, що мала відвести його до аеропорту, вчений вирішив пограти з місцевими дітьми, щоб скоротити час. Він влаштував гонки до корзини з фруктами й цукерками, яку він поставив під деревом. Але коли вчений дав сигнал бігти, ніхто з дітей відразу не ринувся до фінішної смуги. Натомість вони взяли один одного за руки і разом побігли до дерева.

Коли антрополог запитав дітей, чому вони побігли разом, а не поодинці (щоб хтось один міг виграти бажаний приз), маленька дівчинка зважилась відповісти за всіх. “Як це так, що хтось один може насолоджуватись оцим усім, знаючи, що всі інші сумні?” Ці діти справді піклувались один про одного, тому вирішили розділити на всіх корзину фруктів і цукерок.

Після багатьох років дослідження Закону Мойсея апостол Павло прийшов до висновку, що всі Божі заповіді можна звести до одного правила: “Бо ввесь Закон в однім слові міститься: «Люби свого ближнього, як самого себе!»” (Гал. 5:14; Рим. 13:9). В Ісусі Христі Павло знаходив не лише приклад для віруючих, щоб вони піклувались один про одного, втішали, підбадьорювали, але також і силу чинити все це.

Ісус турбується про нас. Давайте і ми будемо опікувати один одного.