Професор Гарвардської школи бізнесу Томас Делонг помітив серед своїх колег та студентів тривожну тенденцію – “нав’язливу звичку порівнювати”. Він пише: “Тепер, як ніколи раніше, керівники підприємств, аналітики Уолл-Стріт, юристи, лікарі та інші спеціалісти мають нав’язливу звичку порівнювати свої досягнення з досягненнями інших… Звісно, це погано як для самих людей, так і для компаній, в яких вони працюють. Коли ви визначаєте свій успіх зовнішніми, а не внутрішніми критеріями, то знижуєте рівень свого задоволення і відданості”.

Нав’язлива звичка порівнювати себе з іншими – річ не нова. Святе Письмо попереджає нас про таку небезпеку. Коли чинимо так, то стаємо пихатими і починаємо зверхньо дивитись на інших (Лк. 18:9-14). Або можемо стати заздрісними, жадаючи бути такими, як інші, або мати те, що мають інші (Як. 4:1). Через заздрість ми забуваємо все те, що Бог нам вже дав. Ісус ясно дав зрозуміти, що нав’язлива звичка порівнювати себе з іншими походить від внутрішнього переконання, що Бог не має права благословляти когось рясніше за нас (Мт. 20:1-16).

Божою ласкою ми зможемо справитися з цією проблемою, якщо будемо зосереджуватися на тому, що нам дав Бог. Коли знаходитимемо час дякувати Йому за всі благословення, то зміцнимо віру, що наш Бог є ласкавий і добрий.