Стоячи у черзі до знаменитих атракціонів Діснейленду, я звернув увагу на те, що більшість людей посміхаються й жваво розмовляють, замість того щоб жалітися на чергу. Це змусило мене замислитись над тим, що може зробити чекання приємним проведенням часу. І відповідь крилась у тому факті, що в черзі було дуже мало самотніх людей. То були сім’ї, друзі, закохані пари, тому вони зовсім по-іншому реагували на чекання (ніж якби були самотні).

Бог призначив, щоб християни жили спільнотою, а не ізольовано один від одного. Автор Послання до євреїв спонукає послідовників Ісуса Христа мати тісне спілкування один з одним. “То приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою! Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв. І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той” (Євр. 10:22-25). В одній родині ми зміцняємо один одному віру і “заохочуємося” (Євр. 10:25).

Навіть найважчі дні на християнському шляху можуть набути великого значення, якщо поруч з нами будуть інші брати й сестри. Не йдіть життєвими дорогами самотньо. Давайте долати шлях разом.