Що ви робите зі своїм неспокоєм? Намагаєтесь сховати всередині чи, навпаки, проявляєте його зовні?

Коли асирійський цар Санхерів готувався захопити й зруйнувати Єрусалим, то спочатку відправив юдейському царю Єзекії послання, в якому стверджував, що Юдея нічим не відрізняється від тих народів, що він вже завоював; на неї чекає те ж саме. Єзекія взяв цього листа, пішов до храму, що в Єрусалимі, і розгорнув його “перед Господнім лицем” (Іс. 37:14). Потім помолився Всемогутньому Богу, благаючи про допомогу.

Дуже скоро пророк Ісая передав Єзекії наступні слова від Бога: “Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського” (Іс. 37:21). Писання вказує, що тієї ж ночі цар Єзекія отримав від Бога відповідь. Бог втрутився чудесним чином і знищив ворожу армію, що отаборилась біля мурів міста. Асирійські вояки навіть “жодної стріли не кинули” (Іс. 37:33). Незабаром Санхерів забрався геть і ніколи вже не повертався до Юдеї.

Отже, що робити з нашим неспокоєм? Боже послання містить чотири слова, що пропонують найкращий засіб боротьби з ним – “Ти молився до Мене”. Єзекія звернувся у молитві до Бога, і Той врятував його і ввесь народ. Коли ми свій неспокій трансформуємо в молитву, Бог являє Свою вірність дуже несподіваним чином!