“Потребуєш вірити”, – часто кажуть люди. Але що означає “вірити”? Чи всяка віра є правильною?

“Вір в себе, в такого, як ти є, – писав один “позитивний мислитель” ще сто років тому. – Знай, що всередині тебе є те, що сильніше за будь-які перепони”. Та як би гарно не звучали ці слова, вони вщерть розбиваються об жорстоку реальність. Ми потребуємо вірити в щось більше, ніж у самих себе.

Бог пообіцяв Аврааму, що той буде батьком багатьох народів (Бут. 15:4-5). Але патріарх стикнувся з великою перепоною: він був старим і бездітним. Коли він та Сарра втомились чекати, коли ж Бог почне виконувати Свою обіцянку, то спробували самотужки “вирішити проблему”. Як наслідок, родина була розколена, виникло чимало сімейних конфліктів (Бут. 16; 21:8-21).

Завжди, коли Авраам робив щось власними зусиллями, його спіткала невдача. Втім, зрештою він став людиною, відомою своєю величезною вірою. Апостол Павло писав про нього: “Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє!” (Рим. 4:18). Саме така віра була “залічена в праведність” (Рим. 4:22).

Віра Авраама – це віра не в себе. Це віра в єдиного Бога. Треба вірити лише в Нього, якщо прагнемо якихось реальних змін.