В останній день Громадянської війни в США союзницькою армією командував Джошуа Чемберлен. Його солдати вишикувались по обидва боки дороги, пропускаючи колони армії Конфедератів, що здавалась у полон. Одне не виважене слово, одна агресивна дія – і довгоочікуваний мир міг перетворитись на жахливу різанину. Тому Чемберлен віддав наказ: його вояки мали салютувати поваленому ворогу! Жодних образливих або принизливих слів. Лише підняті шпаги офіцерів та рушниці в позиції вшанування.
Хто прийняв Боже прощення й глибоко його усвідомив, той разюче відрізняється від решти людей. Такі люди мають робити те, що здається неможливим: любити своїх ворогів. Ісус казав: “Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!” (Лк. 6:36).
Уявіть, який би вплив це мало на нашу сім’ю, на наших співробітників, якби ми користувались цим принципом. Якщо салютування спроможне було об’єднати ворожі армії, то якою силою може стати відображення Божої ласки в нашому житті! Писання містить чудові приклади такої благодаті: Ісав простив і обійняв свого підступного брата Якова (Бут. 33:4); Закхей покаявся і готовий був відшкодувати скривдженим (Лк. 19:1-10); батько з радістю прийняв свого блудного сина (Лк. 15).
Маючи ласку Христову, давайте відмовимось сьогодні від всякої образи та гіркоти і почнемо виявляти любов до своїх ворогів!
