Нещодавно моя подорож літаком закінчилась доволі жорсткою посадкою. Нас жбурляло на злітно-посадковій смузі вправо-вліво. Деякі з пасажирів помітно нервували. Але напруження відразу ж зникло, коли дві маленькі дівчинки позаду мене почали бавитись і голосно викрикувати: “Чудово! Давай ще раз!”
Діти завжди відкриті до нових пригод і сприймають життя з цікавістю, подивом та смиренням. Можливо, це одна з причин, чому Ісус сказав, що маємо бути “немов те дитя”, якщо хочемо увійти в Боже Царство” (Мр. 10:15).
В житті трапляються негаразди й страждання. Мало хто відчув це на своєму досвіді в такій мірі, як Єремія, якого навіть названо “пророком, що плаче”. Але навіть серед усіх трагедій у житті Бог втішав його чудовою істиною: “Бо не покінчилось Його милосердя, нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!” (Плач 3:22-23).
Божа оновлена милість може хлинути потоками у будь-який момент нашого життя. Вона завжди з нами, і ми можемо бачити її, якщо живемо з щирим дитячим очікуванням – тобто чекаємо на Його чини з широко відкритими очима. Єремія знав, що Божа ласкавість не вимірюється лише теперішніми обставинами, що вона більша за жорсткі життєві удари. Побачте сьогодні вірою Божу милість!
