Це сталося в 1990 році у Китаї. Місіонери опинились у пастці в домі Тай Юан Фу, бо натовп ззовні вимагав їхньої смерті. Нарешті вони вирішили, що єдиний шанс врятуватись – спробувати прорватись крізь юрбу. Місіонери ринули у натовп і, здавалося, змогли уникнути неминучої смерті. Але Едіт Комбс побачила, що двом китайським студенткам не вдалося вирватись із натовпу. І вона знову кинулась в юрбу розлючених людей. Їй вдалося врятувати одну студентку. Але коли вона спробувала врятувати іншу студентку, її вбили.

Тим часом місіонери змогли врятуватись в районі Хсін Чу і переховувались в одному селищі разом з їхнім китайським другом Хо Цуен Квеєм. Але Квея схопили, коли той розвідував безпечний шлях втечі для своїх друзів-місіонерів. Його зрештою закатували за те, що він відмовився вказати місце переховування місіонерів.

Життя Едіт Комбс і Цуена Квея демонструють любов, що підноситься над культурними та національними відмінностями. Їхня жертва вказує на велику благодать і любов нашого Спасителя.

Коли Ісуса мали схопити й потім розіп’яти, Він молився палко: “Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу!” Але ця молитва завершилась прикладом мужності, любові й жертви: “Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!” (Лк. 22:42).