Інколи я жартома кажу, що збираюсь написати книгу під назвою “Вчасно” . Ті, хто знають мене, посміхнуться, почувши це, бо я часто запізнююсь. Я пояснюю це своїм зайвим оптимізмом, а не замалими зусиллями щось змінити. Я постійно сподіваюсь, що “цього разу” зроблю більше за коротший проміжок часу, і такі оманливі сподівання часто мене підводять. Отже, я не встигаю – просто не можу встигнути, – і все закінчується тим, що я змушена в котрий раз вибачатися за запізнення.
На відміну від мене, Бог завжди все робить вчасно. Нам здається інколи, що Він запізнюється, але це не так. Святе Письмо містить багато випадків, коли люди виявляли нетерпіння, чекаючи на Боже втручання. Ізраїльтяни все чекали й чекали на прихід обіцяного Месії. Деякі вже й зневірились. Але тільки не Семен та Анна. Вони щоденно були в храмі, молячись та очікуючи Месію (Лк. 2:25-26, 37). І їхню віру було винагороджено. Їм пощастило побачити маленького Ісуса, коли Марія та Йосип принесли Немовля посвятити Господу (Лк. 2:27-32, 38).
Нехай Різдво нагадає нам, що Бог все робить вчасно. Написано: “Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина… щоб усиновлення ми прийняли” (Гал. 4:4-5). Божий “розклад” завжди довершений. Тому є сенс чекати з терпінням.
