Сміх у темряві
У газеті “Вашингтон Пост” з’явилась стаття під заголовком “Виклик смерті: новітній проект технологічних титанів”. В ній журналістка Аріана Ча розповідає про великі спроби Пітера Тля та інших магнатів збільшити тривалість людського життя до нескінченності. Вони готові були витратити на цей проект мільярди доларів.
Кільце-невидимка
Грецький філософ Платон (427–348 до Р.Х.) за допомогою алегорії висвітлював темну сторону людського серця. То була притча про пастуха, який випадково знайшов золоте кільце, що до того було сховане глибоко під землею. Сталося, що землетрус зруйнував стародавню гробницю в надрах гори, кільце вийшло на поверхню і зрештою стало знахідкою цього пастуха. Але головне, що пастух також відкрив магічну властивість цього кільця – можливість за бажанням ставати невидимим. Розмірковуючи про невидимість, Платон запитував: “Чи може людина встояти перед спокусою чинити зле, якщо точно знає, що його не спіймають і не покарають?”
Цілковитий доступ
Кілька років тому один мій друг запросив мене піти з ним подивитись турнір з професійного гольфу. Я вперше був на такому заході, тому навіть гадки не мав, чого очікувати. Але коли ми прибули туди, я був дуже здивований – бо отримав дарунки, корисну інформацію та мапи для гольфу. Але найбільше мене вразив вільний доступ до VIP-палатки на галявині. Там було вдосталь безкоштовної їжі й місця для сидіння. Однак я не зміг би скористатися такою гостинністю, якби прийшов сам по собі. Справа була в моєму другові. Лише через нього я отримав вільний доступ до всього того сервісу.
Від щирого серця!
Калев мав щире серце. Він та Ісус Навин були в числі 12 розвідників, що досліджували Обітовану Землю, а потім звітували Мойсею та всьому народу. “Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його!” – сказав Калев (Чис. 13:30). Але десять розвідників почали доводити, що немає жодних шансів заволодіти тією землею. Незважаючи на всі Божі обітниці, вони бачили перед собою лише перешкоди (Чис. 13:31-33).
Країна “Що, якби…”
Хоча проминуло багато років після загибелі моєї 17-річної доньки Меліси в автомобільній катастрофі у 2002 році, я інколи дозволяю собі блукати в країні “Що, якби…” Сумуючи, дуже легко знову прокручувати в пам’яті події того трагічного липневого вечора, розважати над факторами, що допомогли б моїй доньці щасливо дістатись додому – якщо б усе склалося по-іншому. Та якщо чесно, країна “Що, якби…” – то не дуже корисне місце для будь-кого з нас. Це земля гіркого жалю, сумних згадок та безнадії. Хоча смуток втрати реальний, хоча біль десь залишається в серці, саме життя стає кращим і Бог вшановується більше, коли ми селимося в країні реального сьогодення.
Женись до мети
Мені дуже подобається телепередача “Неймовірні перегони” . В цьому реаліті-шоу десять пар відправляють до чужої країни, де вони залучаються до перегонів – потягом, кабріолетом, велосипедом, пішки. Вони прямують від одного пункту до іншого, де мають отримувати інструкції для подолання наступних труднощів. Мета перегонів – дістатись кінцевої точки раніше за інших. Приз складає мільйон доларів.
Довершена благодать
Здається, існує деяка суперечність між вченням Ісуса про абсолютні моральні стандарти і вченням про абсолютну благодать.
Вірусне Євангеліє
Проект “Вірусні тексти” Північно-східного Університету, що у Бостоні, досліджує, як друковані тексти на початку 19 століття розповсюджувались через газети – соціальну мережу того часу. Якщо статтю друкували не менше 50 разів, вона вважається “вірусною” для тієї індустріальної епохи. У своїй статті в журналі “Смітсоніан” Брітт Петерсон вказував, що одну новину про страту послідовників Христа за віру було надруковано в 110 різних газетах того часу.
Чому?
Ми звикли вважати біль та страждання чимось поганим. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб уникнути їх. Але якщо вони є неминучими в житті, то хіба не краще буде дещо змінити свої ставлення до них? Замість того, щоб жалітися на свої проблеми або когось за них звинувачувати, давайте відкриємо Біблію і подивимось, як Бог використовує випробування в нашому житті з метою наблизити…