Коли мій син переходив у старші класи, він завжди плакав: “Хочу, щоб цей вчитель викладав усе моє життя!” Ми змушені були пояснювати йому, що зміна вчителів – то невід’ємна частина життя. Інколи ми запитуємо себе: “Чи можливі стосунки, що тривають усе життя?”

Яків – один із патріархів – знайшов Того, з Ким можливі такі стосунки. В кінці буремного життя, сповненого змін і втрати коханих людей, він зрозумів, що в його житті завжди був присутній Господь. Тому він молився: “Бог… що пасе мене, відколи існую аж до цього дня… нехай поблагословить цих юнаків” (Бут. 48:15-16).

Яків був пастухом, тому порівняв свої відношення з Богом з тим, як пастух пасе своїх овець. Пастух дбає про вівцю день і ніч з моменту її народження аж до самої смерті. Вдень він водить її пастися, а вночі захищає. Давид також був пастухом і дійшов до переконання, що Бог є найкращим Пастирем. Але він підкреслює ще й вічний вимір стосунків з Богом: “Я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!” (Пс. 22:6).

Вчителі приходять і вiдходять. Таке життя. Але як добре знати, що існують стосунки, що тривають усе життя. Добрий Пастир пообіцяв бути з нами щодня, протягом усього нашого земного існування (Мт. 28:20). І коли земне життя скінчиться, ми будемо близькі з Ним як ніколи.