Комп’ютери в канадському метро зафіксували зворушливий момент, яким завершився напружений інцидент. На моніторах було видно, як 70-річна бабуся підійшла й ніжно торкнулась молодого парубка, гучні й загрозливі слова якого сполошили й перелякали інших пасажирів. Ласкавість цієї жінки вгасила агресивні емоції хлопця. Він сів на підлогу у вагоні зі сльозами на очах. “Дякую, бабусю”, – сказав він. Потім підвівся й пішов геть. Ця жінка пізніше зізналась, що теж була налякана. Але вона сказала: “Я – мати. А він потребував, щоб хтось до нього доторкнувся”.

Ісусу Христу не був чужий такий спосіб виявлення співчуття. Він не шарахнувся з юрбою переляканих людей, коли раптово з’явився прокажений чоловік із відчайдушним проханням про зцілення. Не був Він і серед релігійних лідерів, що безсилі були чимось допомогти бідоласі, а могли лише засудити його за те, що він, нечистий і небезпечно хворий, зважився зайти у селище (Лев. 13:45-46). Ісус натомість простягнув руку, торкнувся цієї людини – якої напевно ніхто не торкався протягом багатьох років – і зцілив її.

Дякувати Богу, Ісус прийшов запропонувати нам (як і цьому прокаженому) те, що закон неспроможний дати, – ласкавий дотик руки й серця Бога.