Майже і дня не минає, щоб нас хтось не принизив, не проігнорував і не пригнітив тим чи іншим чином. Інколи ми й самі себе зневажаємо.

У Псалмі 4 йдеться про ворогів Давида, що, прицмокуючи, словесно нападали на нього – погрожували, ображали. Через це самооцінка псалміста суттєво впала, і взагалі він почувався дуже кепсько (Пс. 4:2-3). Він благав Бога, щоб допоміг йому в “тісноті”.

Потім, однак, Давид нагадує своїм ворогам: “Знайте, що святого для Себе Господь відділив” (Пс. 4:4). Деякі переклади, намагаючись передати точне значення слова “святий”, пропонують інші варіанти: вірний, благочестивий. Використане тут єврейське слово “хесед” буквально вказує на Божий завіт любові і може бути перекладене як “той, кого Бог любить і буде любити завжди, навіки”.

Це є та важлива істина, яку ми маємо завжди пам’ятати : Бог дуже любить нас; Він відділив нас особливим чином як тих, хто дуже дорогі в Його очах та очах Його Сина. Він покликав нас, щоб вічно були Його дітьми.

Отже, замість того, щоб впадати у відчай, нагадуйте собі про любов, що її дарує нам наш Небесний Отець. Ми – Його дорогі, улюблені діти. На нас зрештою чекає не смуток, а радість та мир (Пс. 4:8-9). Бог ніколи не зневіриться в нас. Ніколи не перестане нас любити.