Коли одного шерифа попросили визначити його роль у суспільстві, він не став хизуватися своєю посадою. Натомість сказав: “Ми – звичайні люди; працюємо з іншими людьми, які знаходяться в кризових ситуаціях”.

Смирення цього шерифа нагадало мені слова апостола Петра, які він адресував християнам першого століття, що страждали від переслідувань з боку римської влади. Петро навчав: “Будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі” (1 Петр. 3:8). Можливо, Петро мав на увазі, що найкраще ставлення до людей в часи кризи – просто залишатися людиною; пам’ятати, що ти – така ж людина, як і інші. Зрештою, хіба не так вчинив Сам Бог, пославши Свого Сина? Хіба Він не став людиною, щоб допомогти нам? (Фил. 2:7).

Якщо дивитися лише на занепалий стан людських сердець, завжди є бажання відсторонитися від людей. Але Ісус показав нам, як потрібно жити в цьому гріховному світі: вважати себе за слуг і розуміти, що ми всі рівні перед Богом. Бути людиною – значить бути тим, ким Бог створив нас за Своїм образом і викупив Своєю безумовною любов’ю.

Сьогодні ми, без сумніву, стикнемося з тими, хто мають різні проблеми. Уявіть лише, які зміни може принести наша смиренна поведінка як людських істот, що працюють разом з іншими людськими істотами під час кризи.