Коли ми привезли із-за океану маленького прийомного сина, я була сповнена бажання виливати на нього всю свою любов. Незважаючи на всі наші великі зусилля та поради спеціалістів, він ріс дуже повільно. Проминуло майже три роки, перш ніж ми довідались, що його організм не сприймає деяких видів продуктів. Коли ми забрали ці продукти з його меню, він лише за кілька місяців додав у зрості декілька дюймів. Я шкодувала, що ми так довго ненавмисне годували його тим, що заважало йому зростати.

Вважаю, що в царя Йосії були подібні почуття, коли в храмі нарешті знайшли Книгу Закону. Точно так, як я шкодувала через те, що ненавмисно перешкоджала фізичному зростанню свого сина, так і Йосія шкодував, що через своє незнання позбавив Божий народ найважливіших заповідей Господа, які несли благословення (2 Цар. 22:11). Хоча цар заслуговував на похвалу за те, що робив угодне в очах Господа (2 Цар. 22:2), він пізнав кращий шлях вшановувати Бога після знайдення Книги Закону. Цар почав навчати народ поклонятися Богу згідно з Його настановами (2 Цар. 23:22-23).

Коли ми вчимося через Біблію правильно шанувати Господа, то можемо відчувати сум через те, що не завжди чинимо згідно з Його волею. Однак нас може втішати та істина, що Бог зціляє нас, відновлює й лагідно веде до кращого розуміння Його шляхів.