Це був важкий день на роботі. Коли я приїхав додому, прийшов час почати “іншу” роботу: бути гарним батьком. Привітання дружини та дітей згодом перейшли в запитання та прохання: “Татку, що на вечерю?”, “Татку, можеш принести води?”, “Татку, ми пограємо у футбол?”
А я просто хотів сісти. І хоча одна частина мого єства дійсно дуже хотіла бути гарним батьком, у мене зовсім не було бажання служити потребам моєї родини. Саме в цей момент я дещо побачив: листівка зі словами подяки, яку хтось дав моїй дружині в церкві. На ній була намальована миска з водою, рушник та брудні сандалії. Під малюнком були слова з Євангелії від Луки: “А Я серед вас, як службовець” (Лк. 22:27).
Це визначення місії Ісуса − служити тим, кого Він прийшов знайти та спасти (Лк. 19:10) – було якраз тим, що мені потрібно. Якщо Ісус з бажанням виконував найбруднішу роботу для Своїх послідовників – мив ноги Своїм учням (Ів. 13:1-17), – то і я міг без бурчання принести чашку води своєму сину. В той момент мені було нагадано, що прохання родини послужити їм не були просто моїм обов’язком, але можливістю відобразити серце Ісуса, як слуги, та показати Його любов до них. Прохання, які звернені до нас, є шансом стати більш схожими на Того, Хто послужив Своїм послідовникам, віддаючи Своє життя за нас.
