Перебуваючи у маленькому місті, я з вікна готелю побачив навпроти храм, де йшло богослужіння. Молоді й старі набивались битком у невелике приміщення, де були лише стоячі місця, а потім виходили через інші двері й стояли на тротуарі.
А потім я побачив катафалк біля краю тротуару й зрозумів, що то похорон. Зваживши на такий великий натовп, я подумав, що вшановують смерть якого-небудь місцевого героя – можливо, дуже багатого бізнесмена або знаменитість. Мені стало цікаво і я запитав клерка із похоронного бюро: “Так багато людей прийшло на цей похорон; мабуть ховають якусь знаменитість цього міста?”
“Ні, – відповів той. – Він не був багатий чи знаменитий. Це була просто хороша людина”.
Ця відповідь нагадала мені мудрі слова, записані в Книзі Приповістей: “Ліпше добре ім’я за багатство велике” (Пр. 22:1). Завжди корисно подумати, яка спадщина залишиться після нас – що про нас будуть згадувати наші рідні, друзі, сусіди? З Божої точки зору, найкраща спадщина – то не наш послужний список і не кількість грошей, яку ми назбирали, але якість і спосіб нашого життя.
Коли до Господа відійшов один мій друг, його дочка написала: “Цей світ втратив праведну людину. І це не дрібниця для цього світу!” Саме таку життєву спадщину мають залишати після себе всі ті, хто справді шукають слави Богу.
