Мені було 18 років, коли я вперше влаштувалась на повноцінну роботу. Тоді я навчилась дисципліні заощадження грошей. Я працювала, заощаджувала гроші і незабаром мала суму, достатню для оплати одного року навчання у коледжі. Але потім моїй матері потрібно було терміново зробити операцію, і я подумала про те, що моїх грошей у банку якраз би вистачило на це.

Моя любов до матері раптово взяла гору над всіма моїми планами щодо майбутнього. Особливого значення тоді набули для мене наступні слова з книги Елізабет Елліот “Пристрасть і Чистота”: “Ми блокуємо розвиток своєї душі, коли ціпко тримаємо те, що нам дав Бог, не бажаючи віддавати те, коли настає час віддавати, або не бажаючи дозволити Богу використати те так, як Він Сам того хоче. Дуже легко обманути самих себе, мовляв, «якщо Бог це дав мені, то воно моє, і я маю право робити з цим все, що забажаю». Ні. Істина полягає в тому, що воно наше, дякуючи Богу; наше, щоб його повернути Богу… наше, щоб зрештою його віддати”.

Я зрозуміла, що робота, яку я отримала, і дисципліна заощаджування грошей були Божими дарами! Я з радістю віддала ті гроші своїй сім’ї, бо була впевнена, що Бог якимось іншим чином допоможе мені оплатити навчання у коледжі. Так воно і сталося.