Одна парфумерниця з Нью-Йорку стверджує, що може легко розрізняти цілі букети парфумерних пахощів і визначати фірму, що їх виробляє. Вона вдихає носом і каже, наприклад: “Це парфуми Дженні”.
Апостол Павло у своєму Посланні до коринтян використав ілюстрацію, яка мала нагадати їм відомий ритуал: переможна римська армія у захопленому місті палить фіміам. Спочатку через дим фіміаму проходив полководець; потім – його армія; і, нарешті, – полонені переможеної ворожої армії. Для римлян цей запах означав тріумф; для в’язнів – неминучу смерть.
Павло каже, що ми – приємні пахощі Христової перемоги над гріхом. Бог дав нам аромат Самого Христа, щоб ми могли бути жертвою хвали, що здіймається немов фіміам. Але як маємо жити, щоб могли розповсюджувати ці пахощі серед інших? Ми можемо являти іншим щедрість та любов. Можемо також нести людям Євангелію, щоб вони могли знайти шлях до спасіння. Ще можемо дозволяти Святому Духу являти через нас Його любов, радість, лагідність (Гал. 5:22-23).
Коли люди дивляться на нас, то чи кажуть: “Вони справді-таки учні Ісуса”? Чи ми дозволяємо Христу спочатку являти через нас Його пахощі, перш ніж свідчити іншим про Нього? Аромати Небесного Отця – то найбільш вишукані пахощі, що можуть тільки бути.
