У 80-х роках 19 століття французький художник Джордж Сера запропонував принципово новий метод живопису під назвою пуантилізм – для створення художнього образу не мазав пензликами, а використовував маленькі кольорові точки. Зблизька видно, що такі малюнки складаються з окремих точок. Однак якщо зробити кілька кроків назад, людське око поєднає ці точки в яскраві кольорові портрети, пейзажі.
Якщо читати окремі уривки Біблії, виникає враження, що Писання складається з окремих “точок”, тобто з купи не пов’язаних між собою подій, описань. І нам важко все охопити. Мабуть, ми почуваємося тоді як той Клеопа та його товариш на шляху до Еммаусу. Вони не могли осягнути “трагічних точок” пасхальних подій – арешту й розп’яття Христа. Ці двоє сподівались, що Ісус є Той, “що має Ізраїля визволити”, але Він помер – і вони це бачили (Лк. 24:21).
Аж раптом до них підійшов Ісус, але вони Його не впізнали. Незнайомець виявив неабияку зацікавленість їхньою розмовою і допоміг їм поєднати “всі точки” страждання й смерті Месії. Пізніше, коли вони разом обідали, Ісус відкрився їм. І потім зник так же таємничо, як і з’явився.
Як вони Його впізнали? Може через “точки ран”, що залишились від цвяхів? Коли поєднуємо всі точки Писання, нам відкривається загальна картина Христових страждань і любові Бога, яку неможливо осягнути (Лк. 24:27, 44).
