В далекій глушині Гани, де проминуло моє дитинство, була поширена приказка: “Зайдеш на вечерю – втратиш друга”. Місцеві вважали неввічливим заходити в гості до інших під час трапези, тому що їжі у всіх було дуже мало. Це стосувалось навіть сусідів. Натомість на Філіппінах, де я теж жив досить тривалий час, вас будуть наполегливо запрошувати до столу, навіть якщо ви завітали без запрошення і господарям самим мало їжі. Культури мають суттєві відмінності, і на це є поважні причини.
Коли ізраїльтяни вийшли з Єгипту, Бог дав народу конкретні інструкції для побудування нової культури. Але правила – навіть Божі правила – неспроможні змінити людські серця. Тому Мойсей наказував: “І ви обріжете крайню плоть свого серця, а шиї своєї не зробите більше твердою” (Повт. 10:16). Цікаво, що відразу ж після цього серйозного заклику Мойсей порушив тему відношення до чужинців. Він нагадав, що Бог любить приходьків: “Будете ви любити приходька, бо приходьками були ви самі в єгипетськім краї” (Повт. 10:18-19). Ізраїль служив “Богу богів і Пану панів, Богу великому, сильному та страшному” (Повт. 10:17). Тож, якщо вони хотіли виявляти повагу такому Богу й бути справді Його народом, то мали любити навіть представників іншої культури.
Що для вас сьогодні означає Божа любов до чужинців – цей маленький штрих Його характеру? Як ми можемо нести Божу любов знедоленим та нужденним цього світу?
