Коли ми з дружиною відвідали Національний музей 8-ї Армії військово-повітряних сил США у місті Саванна (штат Джорджія), то особливо були зворушені сектором військових полонених. Ми побачили відтворені бараки німецького табору часів Другої світової війни. У “Восьмій Могутній” колись служив Джим, батько Мерлін (моєї дружини). Протягом війни понад 47 000 пілотів цієї армії були поранені, і понад 26 000 було вбито. Джим був у числі тих, чий літак було збито, і хто зазнав всіх жахів полону. Коли ми ходили цим сектором музею, то згадували розповіді Джима про те, як радів він та його товариші-полонені, коли їх нарешті звільнили.

Псалом 145 містить заяви про те, що Бог дбає про гноблених і прагне звільнити ув’язнених. Псалміст зображує Господа як Того, Хто “правосуддя вчиняє покривдженим”, “хліба голодним дає” і “в’язнів розв’язує” (Пс. 145:7). Все це є великим приводом радіти й славити Бога. Але найбільша свобода з усіх можливих – то звільнення від почуття провини й сорому. Не дивно, що колись Ісус сказав: “Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні” (Ів. 8:36).

Завдяки Христовій жертві, ми звільнені від в’язниці гріха. Ми пізнали таку радість, любов і свободу, що їх може подарувати лише Господнє прощення.