Служіння “Важкий підліток”, що допомагає дітям з неблагополучних сімей, розпочалось у місті Нью-Йорк і стало результатом радикального посвячення молитві. Засновник цього служіння Давид Вілкерсон продав свій телевізор і почав витрачати на молитву ті дві години, що колись витрачав на перегляд телепрограм. За кілька місяців він не лише пізнав глибини молитовного життя, але й навчився балансу між прославленням Бога і проханнями.
Молитва царя Соломона під час освячення храму теж виявляє такий баланс. Свою молитву Соломон починає з піднесення Божої святості й вірності. Потім віддає Богу належну подяку за успіх будівничого проекту й підкреслює Його велич, кажучи: “Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм цей, що я збудував?” (2 Хр. 6:18).
І лише після того, як звеличив Боже Ім’я, Соломон почав просити Господа, щоб Він уважно зважав на все, що відбуватиметься у храмі. Просив у Нього милості й допомоги, коли ізраїльтяни сповідуватимуть свої гріхи.
Відразу ж після цієї молитви “зійшов огонь із небес, поїв цілопалення та жертви, а слава Господня наповнила храм той!” (2 Хр. 7:1). Велична Божа відповідь на молитву Соломона нагадує нам, що Всемогутній Бог, Якого ми славимо в молитвах, є Той самий Бог, Хто чує наші прохання й опікується нашими потребами.
