Знервований проблемами вдома та на роботі, Мет вирішив прогулятись. Його вабило весняне вечірнє повітря. Незабаром безкрає небо почало змінювати синій колір на темний. Над болотом неподалік згустився туман. Замиготіли зірки на небі, сповіщаючи про прихід повного місяця на сході. Для Мета ці хвилини були сповнені великого духовного значення. “Там Бог, – подумав він. – І все в Його руці” .

Деякі люди, споглядаючи нічне небо, бачать лише природу. Інші думають про «бога», як дуже далекого і байдужого. Але Той Самий Бог, Хто “сидить понад кругом землі”, Він же “зорі виводить за їхнім числом та кличе ім’ям їх усіх!” (Іс. 40:22, 26). У Бога особисте ставлення до будь-якого Свого творіння.

Наш Господь прагне особистих стосунків із нами. Він запитував колись Свій народ: “Пощо говориш ти, Якове, і кажеш, Ізраїлю: Закрита дорога моя перед Господом, і від Бога мого відійшло моє право. Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув… Він змученому дає силу, а безсилому міць” (Іс. 40:27-29).

Ми схильні легко забувати про Божу присутність. Звісно, вечірня прогулянка не вирішить наших проблем, але ми можемо спочити душею й зміцнити віру в те, що Бог завжди все робить для Своїх благих цілей. “Я поруч, – каже Він. – Ти в Моїх руках”.