Генрі Дурбанвіл – шотландський пастор іншої епохи – розповідав історію про стару жінку його общини, яка жила у віддаленому куточку Шотландії. Вона дуже хотіла побачити місто Единбург, але боялась вирушити туди, так як поїзд мав проїжджати через довгий темний тунель.
Одного дня, однак, обставини змусили її поїхати до Единбургу. Потяг мчав, і тривога жінки все зростала. Але ще перед тим, як поїзд доїхав до тунелю, жінка, втомившись від нервування, заснула. А коли проснулась, то потяг вже прибув до міста!
Можливо, деякі з нас не пізнають фізичної смерті. Якщо будемо ще живі в момент повернення Ісуса, то “будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом” (1 Сол. 4:13-18). Але більшість перейде на небо через смерть, і думка про це деяких із нас надзвичайно непокоїть. Ми боїмося, що процес вмирання буде занадто болісним, важким.
Але, маючи тверду віру в те, що Ісус є наш Спаситель, можемо заспокоювати себе тією впевненістю, що коли наші очі на цій землі закриються, ми, пройшовши крізь тунель смерті, відкриємо очі вже у Божій присутності. Як сказав Джон Донн, “Один короткий сон – і ми вже у вічності”.
