Здається, існує деяка суперечність між вченням Ісуса про абсолютні моральні стандарти і вченням про абсолютну благодать.

Але Ісус ніколи не принижував Божі досконалі вимоги. В Нагорній проповіді Він сказав: “Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!” (Мт. 5:48). Книжнику, який запитав про найбільшу заповідь в Законі, Господь сказав: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою” (Мт. 22:37). Але ніхто цілковито не виконав цих заповідей.

Тому Ісус в той же час ніжно пропонував абсолютну Божу благодать. Він простив перелюбницю, розбійника на хресті, учня, що зрікся свого Вчителя, і помилував Савла, який жорстоко переслідував християн. Божа ласка охоплювала всіх – навіть тих, хто прибивали Ісуса цвяхами до хреста. “Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони”, – молився Він (Лк. 23:34).

Протягом багатьох років я почував себе неповноцінним, бо зважав лише на абсолютні стандарти Христа, цілком забуваючи при цьому Його ласку. Коли ж я зрозумів подвійну природу Благої Звістки, то повернувся до ідеї благодаті й побачив, що вона пронизує життя і вчення Ісуса.

Благодать пропонується нужденним, зламаним духом – тим, хто у розпачі від неспроможності власними силами досягати Божих стандартів.