“Ніщо не замінить рідну домівку!” Ця фраза відображає глибоко вкорінене бажання мати місце, де можна спочити, де на тебе чекають. Про бажання мати свою оселю Ісус згадував у колі Своїх друзів після останньої з ними вечері, коли попереджав їх про наближення Своєї смерті й про воскресіння. Він пообіцяв, що хоча й залишить їх, але одного дня повернеться за ними. А поки що піде приготувати їм оселю – місце вічного перебування з Ним. Небесну домівку.

Цю оселю для Своїх учнів і всіх нас Ісус приготував тим, що спочатку виконав усі вимоги Божого Закону, а потім умер безгрішним на хресті. Він запевнив Своїх учнів, що якщо перетерпить усе заради створення небесної оселі для них, то неодмінно повернеться за ними і вже ніколи не полишить їх самих. Отже, учням не потрібно було боятися або непокоїтись за своє життя чи то на землі, чи то на небі.

Ці слова Ісуса можуть стати для нас джерелом великої втіхи і впевненості, адже ми віримо, що Він готує для нас домівку. Пам’ятаймо, що в наших серцях Він також створив Собі оселю (Ів. 14:23). Господь пішов попереду нас на небо, щоб там приготувати нам місце. Яку б домівку ми не мали тут, на землі, ми належимо Ісусу. Він підтримує нас Своєю любов’ю, огортає Своїм миром. З Ним маємо рідну оселю, яку ніщо не замінить.