“Повинен. Їхати. Швидше”. Це слова доктора Яна Малкольма, зіграного Джеффом Голдблюмом, які він промовляє у культовій сцені фільму “ Парк Юрського Періоду” , тікаючи на джипі разом із двома іншими героями від несамовитого тиранозавра. Коли водій дивиться у дзеркало заднього огляду, то бачить страшенну щелепу рептилії прямо над написом: “ОБ’ЄКТИ В ДЗЕРКАЛІ МОЖУТЬ БУТИ БЛИЖЧИМИ, НІЖ ЗДАЮТЬСЯ”.

Сцена є майстерним поєднанням напруженості і чорного гумору. Однак іноді здається, що “монстри” з нашого минулого ніколи не перестануть нас переслідувати. Ми дивимось у “дзеркало” нашого життя і бачимо там помилки минулого, які погрожують накрити нас хвилею провини та сорому.

Апостол Павло усвідомлював паралізуючу силу минулого. Він роками намагався жити праведно без Христа і навіть переслідував християн (Фил. 3:1-9). Жаль стосовно минулого міг його легко зламати.

Але в спілкуванні з Христом апостол Павло знайшов силу розпрощатися з колишнім життям (Фил. 3:8-9). Це дозволило йому дивитися вперед із вірою, а не назад зі страхом та жалем. “Забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети”, − писав він (Фил. 3:13-14).

Відкуплення у Христі надало нам можливість жити для Нього. Тому “об’єкти у дзеркалі” не повинні впливати на напрямок нашого руху вперед.