Тепер можете розслабитися
Дарнелл ввійшов у кабінет фізіотерапевта, знаючи, що буде дуже боляче. Лікарка витягувала і згинала його руку, тримаючи у положеннях, в яких вона місяцями не перебувала після пошкодження. Потримавши руку декілька секунд в незручному положенні, вона лагідно казала Дарнеллу: “Добре, можете розслабитися”. Пізніше він згадував: “На кожному сеансі терапії я щонайменше п’ятдесят разів чув фразу: «Добре, можете розслабитися»”.
Приємна компанія
Одна старенька жінка, що мешкала в будинку для людей похилого віку, ні з ким не розмовляла й нічого ні у кого не просила. Здавалося, вона просто існує, сидячи і розгойдуючись у своєму кріслі. Її мало хто відвідував, тому одна молоденька нянечка частенько заходила до неї під час обідньої перерви. Замість того, щоб щось запитувати в неї, намагаючись залучити її до розмови, нянечка просто сідала на інше крісло-гойдалку і гойдалась разом із нею. А через декілька місяців ця старенька жінка сказала нянечці: “Дякую за те, що гойдаєтесь разом зі мною”. Вона була вдячна їй за компанію.
Молитва п’яти пальців
Молитва – то бесіда з Богом, а не якісь завчені слова. Проте інколи нам потрібно оживити наш молитовний час. Ми можемо молитись Псалмами або іншими біблійними текстами, що є молитвами: наприклад, молитва “Отче наш”. Можемо користуватись методом “квадрата”, чотири сторони якого вказують на поклоніння, сповідування, подяку, прохання. А нещодавно я дізналась про метод “молитви п’яти пальців”, що допомагає систематизувати молитву:
Правило п’яти хвилин
Якось я прочитала про правило п’яти хвилин, що одна мати встановила для своїх дітей. Щоранку діти мали за п’ять хвилин до виходу з дому вже бути готовими до школи і бути разом. Вони збирались навколо мами, і вона молилась за кожного з них по імені – просила, щоб Господь благословляв їх протягом дня. Потім вона цілувала дітей, і вони бігли до школи. Ця жінка молилась навіть за сусідських дітей, коли вони інколи заходили до них перед школою. Одна з її дочок через багато років свідчила, що це правило навчило її вважати ранкову молитву дуже важливою для нового дня.
Вдячна навіть дрібницям
Подруга Глорія подзвонила мені, і я почула, що в її голосі бринить радість. Їй не можна було виходити з дому, окрім тих випадків, коли потрібно було піти до лікаря, тому я зрозуміла її радість, почувши: “Мій син тільки що підключив до мого комп’ютера нові колонки. Я тепер знову можу «піти до церкви»!” Вона могла чути пряму трансляцію богослужінь з її церкви, тому дуже раділа Божій доброті і найкращому дарункові, що їй зробив син!
Він стільки зробив для нас!
Хлопчику було лише вісім років, коли він об’явив Уоллі, другу своїх батьків: “Я люблю Ісуса і хочу колись служити Богу в заокеанських країнах”. Хлопчик зростав на очах Уоллі, і той молився за нього протягом десяти років. Коли потім цей юнак звернувся до однієї місії з бажанням їхати до Малі, Уоллі сказав йому: “Час прийшов! Багато років тому, коли ти сказав про свою мрію, я інвестував для тебе деяку суму грошей і чекав на цю радісну новину”. Серце Уоллі було відкрите для людей і для того, щоб Блага Звістка стала відомою ще багатьом.
Банка подяк
На початку року Сью почала щовечора на клаптику папірця записувати все те, за що могла подякувати Богу, й потім кидала папірець у банку. В деякі дні вона мала багато причин для подяки. А в деякі – коли було дуже важко – вона ледь знаходила хоча б одну. Коли ж в кінці року вона висипала з банки всі папірці й почала їх продивлятися, то побачила, що дякувала Богу практично за все, що Він чинив у її житті протягом року. Сью навчилась славити Бога за гарний схід сонця, за прохолодний вечір під час прогулянки. В інших випадках вона дякувала Богу за відповідь на молитву або за Його благодать, що допомагала їй проходити крізь важкі обставини.
Наше покриття
Інколи, розказуючи іншим про Ісуса, ми використовуємо без пояснень слова, що не завжди і не цілком зрозумілі. Одне з таких слів – “праведний”. Ми кажемо, що Бог має праведність , і що Він робить людей праведними . Але іноді людям важко ухопити справжню сутність цієї концепції.
А ти несеш людям любов?
Емілі слухала в колі друзів розповіді про те, як вони зі своїми родинами святкують День Подяки. “Ми ходимо по кімнаті, і кожен розповідає, за що саме він вдячний Богу”, – сказав Гарі. Інший друг на ім’я Ренді вказав на спільну молитву й чудові страви. Він згадав той час, коли ще був живий його татко. “Хоча в нього було слабоумство, його молитви подяки завжди були зрозумілими, – сказав він. – А ще ми співаємо всією родиною. Моя бабуся співає й співає – не зупинити”. Емілі думала про свою сім’ю, і їй ставало все сумніше й прикріше. “А у нас така традиція: їсти індика, дивитись телевізор – і жодного слова про Бога; ніякої подяки!” – поскаржилась вона.
Фасад нашого життя
Керрі докладала багато зусиль, щоб інші люди були у захваті. Вона намагалась більшість часу посміхатися, щоб оточуючі хвалили її за позитивне ставлення до життя. Чимало людей підтримували такий імідж, бо бачили, що Керрі приносить церкві реальну користь. Але у хвилини максимальної чесності самої з собою вона інколи каже: “Я люблю Господа, але в деяких випадках мені здається, що моє життя – то лише фасад”. Насправді, більшість її старань створювати позитивне враження є результатом внутрішньої невпевненості.