А ти приготувався?
Навчаючись у середній школі, я цілих два роки працювала в ресторані швидкого харчування. Деякі моменти цієї роботи були неприємними для мене. Клієнти часто у грубій формі висловлювали своє незадоволення. Наприклад, їм не подобався шматок сиру у сандвічі, який не я готувала. І я була змушена вибачатись. Коли я закінчила школу і поступила до університету, то спробувала там влаштуватись на роботу за комп’ютером. І мені вдалося, хоча начальство більше цікавилось моїм досвідом спілкування з людьми, а не з комп’ютером. Отже, не дуже приємний досвід підготував мене до кращої роботи!
Спадщину не заробляють
“Дякую за вечерю, тату”, – сказала я, кладучи серветку на стіл в ресторані. Я приїхала додому з коледжу на канікули і після довгої відсутності відчувала себе ніяково від того, що батьки платять за мене. “Будь ласка, Джулія, – відповів тато. – Однак тобі не потрібно весь час за все мені дякувати. Я розумію, що ти певний час жила окремо, втім ти все одно залишаєшся моєю дочкою і частиною нашої родини”. Посміхнувшись, я сказала: “Дякую, тату”.