Поділися з іншим
Стів, 62-річний безпритульний ветеран війни, вирішив відправитися в теплі краї, де можна було б спати на вулиці цілий рік. Одного вечора, коли він у намаганні заробити кошти виставив свої малюнки, до нього підійшла молода жінка і запропонувала йому декілька шматків піци. Стів узяв із вдячністю. Через мить він поділився дарунком з іншим голодним безпритульним. Побачивши його щедрість, та сама молода жінка майже одразу підійшла з іншою порцією їжі.
Виправлення
Коли ми привезли із-за океану маленького прийомного сина, я була сповнена бажання виливати на нього всю свою любов. Незважаючи на всі наші великі зусилля та поради спеціалістів, він ріс дуже повільно. Проминуло майже три роки, перш ніж ми довідались, що його організм не сприймає деяких видів продуктів. Коли ми забрали ці продукти з його меню, він лише за кілька місяців додав у зрості декілька дюймів. Я шкодувала, що ми так довго ненавмисне годували його тим, що заважало йому зростати.
Ретельний пошук
Щосуботи наша сім’я приходить на стадіон, щоб підбадьорити нашу доньку, яка приймає участь в шкільних перегонах. Коли бігуни перетинають фінішну смугу, вони прямують до своїх однокласників, тренерів та батьків. Спортсмени опиняються у великому натовпі і серед цієї юрби доволі важко знайти “своїх”. Отже, ми ретельно вдивляємось у натовп, готуючись прийняти у свої обійми ту єдину спортсменку, задля якої ми взагалі сюди прийшли – нашу улюблену доньку.
З вод великих
Я уважно дивилась на поверхню води, пильнуючи тих, хто купався у басейні. Я працювала рятівником, була моя зміна. Шість годин я стояла на варті й спостерігала за людьми. Якби я залишила свій пост або просто послабила свою увагу, це могло б призвести до трагічних наслідків для тих, хто купались. Якби хтось почав тонути через травму або погані навички тримання на воді, то мій обов’язок − витягти його з води у безпечне місце і надати допомогу.
Він першим полюбив
Ми терпляче працювали над тим, щоб наш прийомний син отримав емоційне зцілення і пристосувався до нового життя у нашій сім’ї. Психологічна травма від перебування у дитячому будинку з ранніх років призвела до багатьох негативних проявів у його поведінці. Хоч я дуже співчувала йому, але почала емоційно відсторонюватись від нього. Відчуваючи сором, я поділилась цією проблемою з його терапевтом. Лагідний докір лікаря зачепив мене за живе: “Він потребує, щоб спочатку ви його полюбили… щоб впевнитись, що він вартий вашої любові ще до того, як зможе поводитись відповідно”.
Скелясте плато
Великий хрест, що підсвічується, стоїть на скелястому плато, яке здіймається над моїм містечком. На ділянках, що межують з моєю землею, було побудовано кілька домівок, але нещодавно власники змушені були залишити їх через побоювання за свою безпеку. Будиночки разом із фундаментом щоденно зсуваються на п’ять сантиметрів. Є великий ризик, що тріснуть головні водопровідні труби, а це лише прискорить процес зміщення.
Неосвітлені стежки
Повертаючись додому після сімейного відпочинку, ми їхали через відлюдні райони штату Орегон. Майже дві години ми їхали у вечірній темряві крізь глибокі каньйони та пустельні плато. Лише світло фар зустрічних машин інколи пронизувало цю темряву. Нарешті на горизонті з’явився місяць. Але його було видно лише тоді, коли ми досягали вершин пагорбів. В низинах він ховався від нас. Моя донька, помітивши місяць, назвала його знаком Божої присутності. Коли я спитала в неї, чи їй обов’язково бачити місяць, щоб знати про Божу присутність, вона відповіла: “Ні. Але це суттєво допомагає”.
Цілковита довіра
На річницю нашого весілля мій чоловік позичив двомісний велосипед, щоб ми могли разом насолодитись романтичною подорожжю. Але як тільки ми почали крутити педалі, я зрозуміла, що через те, що я сиджу позаду широких плеч свого чоловіка, я майже не бачу дорогу попереду. А ще мій руль був закріплений нерухомо, і я не могла керувати велосипедом. Лише передній руль функціонував – мій же лише служив опорою для мене, щоб не втратити рівноваги. Отже, я мала вибір або сердитись через дуже обмежене контролювання велосипеда і обмежений кругозір, або довіритись Майку, розраховуючи на його гарні навички водія.
За лаштунками
Якось моя донька відіслала своїй подрузі текстове повідомлення, очікуючи на швидку відповідь. Спеціальна функція в її телефоні показала, що текст прочитали, і нетерпіння доньки лише зросло. Проминуло кілька секунд, але відповіді все ще не було. Це засмутило доньку. Роздратування швидко перетворилось на занепокоєння: чи між ними не зіпсувались стосунки, що немає відповіді? Нарешті відповідь прийшла, і моя донька з великим полегшенням побачила, що з їхньою дружбою все гаразд. Просто її подрузі потрібно було для відповіді з’ясувати деякі деталі.
Заколисані Божою втіхою
Моя подруга дала мені потримати на руках крихітну доньку, якій було лише чотири дні. Та не встигла я взяти крихітку на руки, як вона почала нервувати. Я притулила її ближче до себе, щоб її голівонька торкнулась моєї шоки. Потім почала ніжно колихати і тихенько наспівувати колискову, щоб її заспокоїти. Однак, незважаючи на всі мої щирі спроби, на весь мій п’ятнадцятирічний материнський досвід, немовля почало плакати. Маленька плакала все гучніше, поки я не віддала її знову до рук матері. Крихітка майже миттєво заспокоїлась. Її тільце відразу розслабилось, відчувши знайомі обійми, яким вона вже звикла довіряти. Моя подруга точно знала, як потрібно тримати і пестити свою доньку, щоб угамувати її неспокій.