У Божій присутності
Одна жінка дуже хотіла помолитись. Схиливши коліна, вона обхопила руками стілець і зі сльозами сказала: “Мій дорогий Небесний Отче, сядь, будь ласка, на цей стілець. Нам з Тобою потрібно поговорити!” Потім, дивлячись на порожній стілець, почала молитись. Цим вона продемонструвала віру в присутність Господа. Вона уявляла, що Він сидить на стільці поруч, і вірила, що Він чує її прохання.
Не можна мовчати
Під час судового процесу очевидці стають свідками, а не просто сторонніми споглядачами. Вони вже є активними учасниками, від яких залежить рішення суду. Цей принцип стосується і нашого свідчення про Христа. Маємо бути активними учасниками у справі найбільшого значення – свідчення про смерть і воскресіння Ісуса.
Подяка за все
Через постійні відключення електроенергії наш район часто занурюється у темряву. Дуже важко терпіти таку незручність, коли неможливо користуватись дома найважливішими приладами.
Звільнись від тягаря
Один чоловік якось їхав сільською дорогою на вантажівці і побачив жінку, що несла величезну сумку. Він зупинився й запропонував підвезти її. Щиро подякувавши, жінка вилізла до кузова.
Інша сторона любові
Тема табору для дорослих була “Втішайте мій народ”. Один спікер за іншим пропонували слово підбадьорення. Але останній проповідник різко змінив загальний тон. Він вибрав для проповіді текст Єремії 7:1-11 і головною його темою був заклик “ Пробудіться від сну”.
Уважність
Я сидів на зібранні, і мої очі були спрямовані прямо на пастора. Вся моя поза свідчила про те, що я ловлю кожне слово його проповіді. Але раптом я почув, що всі сміються. Я почав здивовано озиратись навколо. Зрозуміло було, що проповідник сказав щось смішне, але я навіть не уявляв, що саме. Отже, хоча ззовні здавалось, що я уважно слухаю, але насправді своїми думками я був десь далеко. Буває, що ми слухаємо, але насправді не чуємо. Дивимось – і не бачимо. Присутні тілом – і відсутні думками.
Пильні та обережні
Мій письмовий стіл стоїть близько до вікна, крізь яке я бачу подвір’я. З цього зручного місця я маю можливість споглядати за птахами, що сидять на деревах поблизу. Деякі підлітають прямо до вікна, щоб їсти комах, що потрапили у віконну сітку.
Я з тобою
Проходячи стажування в редакції християнського журналу, я написав історію про навернення до Христа людини, в житті якої стались драматичні зміни. А через кілька днів, як вийшов тираж цього журналу, я отримав телефонний дзвінок з погрозами: “Стережись, Дармані. Ми слідкуємо за тобою! Твоє життя буде у небезпеці, якщо писатимеш в цій країні такі статті”.
Вмерти за інших
Я люблю птахів. Саме тому я купив кілька птахів у клітці, приніс додому і подарував своїй дочці Алісі. Вона піклувалась про них щоденно. Потім сталося, що одна з пташок захворіла і померла. Тоді нам прийшла думка, а чи не буде у птахів більше шансів щасливо жити, якщо вони будуть вільні. Тому ми випустили решту п’ять птахів і споглядали, як вони щасливо літали.
Лікування посмішкою
У нашому містечку Аккра (Гана) неуважність, роздратованість та образливі слова часто спричиняють конфлікти (навіть бійки) між водіями таксі та мікроавтобусів. Але якось я був свідком транспортного інциденту, що мав несподівану розв’язку. В мікроавтобус майже врізалося таксі з неуважним водієм. Я очікував, що водій автобуса розізлиться і почне кричати на таксиста, але той раптом перестав хмуритись і широко посміхнувся таксисту (той мав такий винуватий вигляд). І ця посмішка створила чудо. Таксист підняв руку і почав вибачатись. Потім теж посміхнувся і поїхав собі. Інцидент був вичерпаний.