Кобра і велосипед
Протягом багатьох років я часто розповідав іншим історію, яка мала місце, коли ми з братом були ще малюками й жили в Гані. Мій братик наїхав триколісним велосипедом на маленьку кобру. Велосипед був заважкий для змії, щоб вона могла вилізти з-під переднього колеса. Кобра опинилась у пастці.
Переміна
Сталося, що під час поховального служіння на честь померлого старого ветерана служитель розмірковував про те, де міг би знаходитись тепер небіжчик. Замість того, щоб сказати людям про те, як вони могли б пізнати Бога, він почав фантазувати про речі, яких у Святому Письмі взагалі немає. “В чому ж надія?” – подумав я.
Сповідь професора
Відомий автор та професор коледжу Давид Уоллас був надзвичайно вражений низьким вмінням студентів чітко висловлювати свою думку. Він почав міркувати, як би підвищити їхні навички. Аж раптом неприємна думка торкнулась його серця: “Чому студенти мають прислухатись до нього, хто такий самозадоволений, педантичний, самовпевнений і зарозумілий?” Він зрозумів, що має проблему з гордістю.
Дамо звіт Богу
У червні 2004 року в галереї мистецтв, що у Ванкувері, канадська лижниця Беккі Скотт отримала золоту Олімпійську медаль. Цікавий випадок, тому що зимові ігри були ще у 2002 році, і не в Канаді, а в американському штаті Юта. Беккі тоді отримала бронзову медаль. А через кілька місяців дві призерки, які зайняли перше й друге місце, були дискваліфіковані за вживання допінгу.
Короткі шляхи
Сидячи за чашкою чаю у подруги, Ненсі дивилась крізь вікно й сумно зітхала. Навколо царювала весна. Сонячне світло придавало особливого контрасту ліліям, флоксам та ірисам, що росли на добре доглянутих клумбах. “І я б хотіла мати таку красу, – сказала вона. – Але щоб без кропіткої праці”.
Тиша
Налякані курчата бігли хто куди, коли між хатинками вбогого селища з гуркотом проїжджали фури з гуманітарною допомогою. Босоногі діти здивовано дивились на них. Машини на цій розбитій дощами дорозі були рідкістю.
Чого ми хочемо?
“Я жив ще тоді, коли люди користувались каретами, а тепер вони ходять по Мiсяцю”, – сказав своїй онуці чоловік похилого віку. А потім додав: “Я ніколи не думав, що життя промине так швидко”.
Навіть один горобець
Моя мама, що мала велике почуття гідності і все життя була на висоті, тепер знаходилась у лікарні для безнадійно хворих. Вона важко дихала, її вкрай поганий стан становив контраст чудовому весняному дню, що заманливо красувався за віконним склом. Всі емоційні приготування, що лише існують у світі, не можуть у повній мірі підготувати нас до жорсткої реальності вмирання. “Смерть – це таке приниження гідності!” – подумав я тоді.
Захищати Бога?
Один професор університету побачив на бампері автомобіля наліпку, що мала антихристиянський зміст. Професор сам колись був атеїстом, тож подумав, що власник цієї машини просто хоче викликати у віруючих гнів. “Гнів віруючих допомагає атеїсту виправдовувати свій атеїзм”, – пояснював він. І потім попередив: “Занадто часто атеїсти досягають цієї мети – змушують християн реагувати з роздратуванням”.
Лише один дотик
Кілі ухопилась за можливість поїхати у віддалений куточок Східної Африки, щоб допомагати одній медичній місії. Вона почувалась дещо невпевнено, бо не мала медичного досвіду. Але вона могла виконувати елементарні функції доглядальниці.