На багатьох малюнках, що зображають вертеп, можна побачити мудреців та пастухів, що водночас прийшли до Ісуса у Віфлеєм. Але згідно до Євангелії від Матвія, ці мудреці з’явились у Віфлеємі значно пізніше. Ісус, звісно, вже не був у яслах, а знаходився в домі. “Ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну” (Мт. 2:11).

Усвідомлення того, що прихід волхвів відбувся пізніше, ніж ми звикли думати, може дати нам корисний, надихаючий урок в дні після Нового року. Коли проминули свята і ми повертаємося до своїх щоденних життєвих справ, важливо пам’ятати, що завжди є причина для святкування. Адже Ісус “і після Різдва” вартий того, щоб вклонятися Йому й творити свято.

Ісус Христос має ім’я Еммануїл – що значить “з нами Бог” (Мт. 1:23). Він постійно з нами, за будь-якої пори року. Він обіцяв повсякденно бути поруч (Мт. 28:20). А якщо Він завжди перебуває з нами, то можемо щодня поклонятися Йому у своєму серці, щиро вірячи, що Він явить Свою вірність у прийдешніх роках. Де б ми не знаходились, завжди можемо шукати Ісуса, щоб вклонятись Йому й славити Його – як колись волхви.