Британський парламент доручив художнику Г. Сазерленду намалювати портрет Уїнстона Черчилля на честь його 80-річчя. Черчилль запитав митця: “Як ви збираєтесь відобразити мене на полотні? Як херувима чи як бульдога?” Політику подобались ці два популярні порівняння. Але Сазерленд відповів, що намалює таким, яким він його бачить.
Черчиллю не сподобалась картина, бо автор зобразив його розпластаним у кріслі зі звичним похмурим виразом на обличчі. Портрет був правдивим, але далеко не улесливим. Після офіційної презентації Черчилль сховав картину у своєму підвалі, а потім знищив.
Кожен із нас має бажання створити імідж успіху, благочестя, краси, сили. Ми намагаємося приховати потворні куточки свого єства − боїмося, що люди не зможуть любити нас, якщо знатимуть, які ми є насправді.
Через численні гріхи Бог попустив ворогам відвести Його народ до Вавилону. Але Він наказав їм не боятись. Він знав кожного з них по імені і був з ними, незважаючи на всі приниження та випробування на чужині (Іс. 43:1-2). В Його руках вони були безпечні (Іс. 43:13). Вони “стали дорогими в Його очах” (Іс. 43:4). Якщо ця істина проникне в наші серця, ми будемо менше перейматись тим, що думають про нас люди. Бог знає, які ми справді є, однак, не перестає нас любити безмірною любов’ю (Еф. 3:18).
