Альфред Уорден – астронавт космічного корабля “Аполлон-15” – мав досвід перебування на зворотному боці Місяця. У 1971 році він протягом трьох днів самотньо керував командним модулем “Індевар”, в той час як два інших члени команди працювали в тисячах кілометрів від нього на поверхні Місяця. Єдиними його компаньйонами були зірки над головою – такі великі, що небо наче огортало його зоряною ковдрою.
Коли Яків вперше ночував далеко від дому, і сонце вже сідало за обрій, він теж почувався дуже самотнім – але за інших причин, ніж Альфред Уорден. Він тікав від свого брата, який мав намір вбити його за викрадене батьківське благословення. Коли ж Яків заснув, то бачив чудовий сон: сходи, що простягнулись від землі до неба. І бачив він уві сні ангелів, що сходили й виходили цими сходами, та чув голос Бога, Хто обіцяв бути з ним і через його потомство благословити всю землю. Пробудившись, Яків сказав: “Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав!” (Бут. 28:16).
Яків опинився в ізоляції через свій обман. Проте він був у присутності Бога (що було такою ж реальністю, як і його проблеми та нічна темрява), Чиї плани набагато кращі й масштабніші за наші. Небеса насправді ближче до нас, ніж ми думаємо. І “Бог Якова” завжди з нами.
