Коли ми з чоловіком виходимо на прогулянки, то беремо фотоапарати, щоб робити з максимальною наближеністю фотографії рослин, що ростуть навколо нас. Перед нами наче відкривається мікрокосмос цього світу. Яка різноманітність краси! Навіть звичайні лишайники та гриби, що з’являються протягом однієї ночі, у збільшених розмірах милують око яскравими оранжевими, червоними та жовтими кольорами.

Ці фотографії, що зображають життя навколо нас, надихають мене здіймати очі до Того, Хто створив не лише гриби, але й зірки на небі. Творець дав існування безмежним просторам, безмежному різноманіттю. А ще Він створив тебе й мене і помістив нас посеред цієї всієї невимовної краси, щоб ми насолоджувались і розпоряджались нею (Бут. 1:27-28; Пс. 8:7-9).

В такі моменти я згадую один із улюблених Псалмів, що ми сім’єю постійно читаємо в лісі біля вогнища. “Господи, Владико наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами!.. Коли бачу Твої небеса − діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?” (Пс. 8:2-5).

Який дивовижний світ створив великий Бог – світ в усій пишності для тебе й мене!