Моя мама, що мала велике почуття гідності і все життя була на висоті, тепер знаходилась у лікарні для безнадійно хворих. Вона важко дихала, її вкрай поганий стан становив контраст чудовому весняному дню, що заманливо красувався за віконним склом. Всі емоційні приготування, що лише існують у світі, не можуть у повній мірі підготувати нас до жорсткої реальності вмирання. “Смерть – це таке приниження гідності!” – подумав я тоді.
Пам’ятаю, як я побачив за вікном годівничку для птахів і довго на неї дивився. Птах дубоніс підскочив ближче, щоб скуштувати зернята. І відразу знайомі біблійні слова спливли в моїй пам’яті: “Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого” (Мт. 10:29). Ці слова Ісус сказав Своїм учням, коли посилав їх на служіння, але сам принцип стосується кожного з нас – “вартніші ви за багатьох горобців” (Мт. 10:31).
Потім мама ворухнулась і розплющила очі. “Ненька мертва”, − раптово сказала вона, використовуючи датське ніжне слово.
“Так, – відповіла моя дружина. – Вона тепер з Ісусом”. Мама дещо невпевнено спитала: “А сестра Джойс і брат Джім?” “Так, вони теж з Ісусом”, – знову сказала моя дружина. – І ми скоро будемо з ними”. “Так важко чекати”, – тихо промовила мама у відповідь.
