На шкільному концерті, де грала моя онука, я був вражений тим, як діти віком 11-12 років можуть злагоджено виконувати музичні твори. Якби хтось із них захотів зіграти один, то ніколи б не досяг такого успіху. Дерев’яні та мідні духові інструменти, ударні інструменти – все це в результаті давало прекрасну музику!

Апостол Павло писав послідовникам Ісуса, що жили в Римі: “Так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени. І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам…” (Рим. 12:5-6). Серед дарів Павло згадував пророцтво, служіння, навчання, потішання, давання, лідерство й милосердя (Рим. 12:7-8). Кожний дар потрібно було використовувати охоче і робити це для блага всіх (1 Кор. 12:7).

Ідею спільної праці можна виразити такими словосполученнями як “узгоджений задум і план”, “поєднані зусилля”, “в гармонії та злагоді”. Саме таким є план Господа для нас, Його дітей. “Любіть один одного братньою любов’ю; випереджайте один одного пошаною!” (Рим. 12:10). Мета нашого служіння – співпраця, а не конкуренція.

Всі ми, в якомусь сенсі, знаходимось “на сцені”. Щодня цей світ дивиться на нас і слухає нас. У Божому оркестрі не існує солістів. Кожен інструмент важливий. Божа музика найкраще звучить, коли кожен із нас грає свою партію в єдності з іншими.