Австралійський журналіст, який просидів 400 днів у єгипетській в’язниці, після звільнення зізнався, що має змішані емоції. Радість свободи затьмарювалась глибокою тривогою за долю тих друзів, що залишились у в’язниці. Журналіст зізнався, що було надзвичайно важко прощатися зі своїми колегами, не відаючи, скільки ще їм прийдеться сидіти у в’язниці.
Мойсей теж висловив велике занепокоєння за свій народ. Коли виникла загроза, що він може навіки втратити свого брата, сестру і всіх інших, хто поклонялись золотому теляті, в той час як Мойсей мав тривалу зустріч із Богом на горі Сінай, – він почав заступатися за них (Вих. 32:11-14). “А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, витри мене з книги Своєї, яку Ти написав” (Вих. 32:32).
Проминуло багато століть і апостол Павло висловлював подібну занепокоєність щодо своєї родини, друзів і всієї єврейської нації. Маючи великий смуток через те, що вони не вірять в Ісуса, Павло писав, що бажав би сам бути відлученим від Христа, замість братів, рідних йому тілом (Рим. 9:3).
Згадуючи ці події, ми бачимо, що Мойсей та Павло насправді виразили те, що вчинив Христос. Однак ту любов, що вони лише відчували і ту жертву, яку вони могли лише запропонувати, але в реальності не могли принести, цілковито продемонстрував Ісус.
