В Австралії між містами великі відстані, і через втому водії часто потрапляють в аварії. Тому під час свят на різних ділянках автомагістралей облаштовуються зупинки відпочинку, на яких волонтери пропонують безкоштовну каву. Ми з дружиною Меррін завжди зупиняємось там.
Сталося, що одного дня ми їхали кудись далеко і побачили одну таку зупинку. Коли ми підійшли замовити каву, дівчина вручила нам дві чашки кави і попросила два долари. Коли я запитав чому, вона вказала на знак, на якому маленьким шрифтом було написано, що на цій стоянці безкоштовна кава пропонується лише водіям, а пасажири мають платити. Відчуваючи досаду, я сказав, що це “погана реклама”. Заплативши два долари, я пішов геть. Вже в машині Меррін вказала мені на мою помилку: ніхто не зобов’язаний пригощати нас безкоштовно. І вона була права.
Коли Мойсей вів Ізраїль до Обітованої Землі, то закликав їх бути вдячними (Повт. 8:10). Завдяки Божим благословенням, земля була справді розкішною, але ізраїльтяни могли швидко звикнути до процвітання і вважати, що заслужили його (Повт. 8:17-18). З тих пір євреї засвоїли звичку дякувати Богу за кожну їжу – навіть саму скромну.
Я повернувся до тієї дівчини й вибачився. Одна чашка кави була дарунком для мене, якого я не заслужив, і за який я мав бути вдячним.
