В кінці літа ми ходили на прогулянку у Новий Ліс в Англії. Ми весело проводили час, збираючи в лісі ожину і милуючись тим, як граються неподалік коні. Насолоджуючись солодкими і безкоштовними ягодами, я згадала слова, які Ісус колись сказав Своїм учням: “Я вас жати послав, де ви не працювали” (Ів. 4:38).

Мені подобається великодушність Божого Царства, що відображена в цих словах. Божа ласка дозволяє нам насолоджуватися плодами чиєїсь праці. Наприклад, можемо нести любов Ісуса якійсь людині, і вона має можливість чути Благу Звістку завдяки тому, що її родина молилась за неї багато років. Мені також подобається принцип обмеженості, що криється у словах Ісуса. Адже відомо, що деякі посіяні зернятка ми не зможемо пожати – їх пожнуть інші. Таким чином, можемо заспокоїтись внутрішньо, звершуючи свою працю. Маємо розуміти, що не ми відповідальні за результат. Зрештою Божа праця не залежить від нас. Господь має всі ресурси для зрощення рясного врожаю. А наше залучення до цієї праці – лише великий привілей.

Цікаво, скільки навколо нас нив вже готових для жаття? Давайте зважати на сповнений любов’ю заклик Ісуса: “Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!” (Ів. 4:35).