Щосуботи наша сім’я приходить на стадіон, щоб підбадьорити нашу доньку, яка приймає участь в шкільних перегонах. Коли бігуни перетинають фінішну смугу, вони прямують до своїх однокласників, тренерів та батьків. Спортсмени опиняються у великому натовпі і серед цієї юрби доволі важко знайти “своїх”. Отже, ми ретельно вдивляємось у натовп, готуючись прийняти у свої обійми ту єдину спортсменку, задля якої ми взагалі сюди прийшли – нашу улюблену доньку.
Колись Бог повернув Свій народ до Єрусалиму та Юдеї з вавилонського полону, де вони перебували 70 років. Пророк Ісая зображує ту радість, яку Бог відчуває через повернення Своїх дітей: для них вже будують дороги, і брами міста готові прийняти пілігримів з далекої чужини. Бог знову підтвердив їх статус як Свого святого народу і відновив їхню славу новим іменем “жадана, незалишене місто” (Іс. 62:12). Господь відшукував Своїх дітей, розпорошених в різних куточках вавилонської імперії, щоб привести їх до Себе.
Господь відшукує і нас, як колись дітей Ізраїлю. Адже ми теж є Його улюблені діти. Колись ми були далекими від Нього через свій гріх, але жертва Ісуса Христа проклала шлях назад до Небесного Отця. Господь старанно шукає кожного з нас серед усіх інших і чекає на нас, щоб прийняти в Свої люблячі обійми.
