Коли наш син Хав’єр був ще дошкільником, ми всією сім’єю поїхали в океанарій, що на затоці Монтерей. Увійшовши до будівлі, я вказала усім на макет, що звисав зі стелі: “Дивіться, то горбатий кит!”
“Ого, який гігантський”, – сказав Хав’єр, широко відкривши очі.
“Звідки він знає це слово?” – звернувся до мене мій чоловік.
“Мабуть, чув, як ми його казали”, – пожала я плечима. Я сама була здивована, звідки наш малюк знав слова, яким ми ніколи його не вчили.
В Книзі Повторення Закону Бог закликав Свій народ цілеспрямовано навчати нове покоління Святому Письму. Коли ізраїльтяни поглиблювали пізнання Бога, то, як правило, і вони, і їх діти більше шанували Бога й отримували рясні благословення. І все це тому, що зміцнювали особисті стосунки з Богом, любили Його від усього серця і слідували за Ним у послусі (Повт. 6:2-5).
Коли ми свідомо насичуємо своє серце й розум Писанням, то стаємо більш спроможними нести істину й любов Бога своїм дітям під час щоденних справ (Повт. 6:6-7). Ми можемо власним прикладом духовно споряджати молодих людей, навчати їх визнавати й поважати незмінні Божі істини (Повт. 6:8-9).
Якщо Божі слова будуть природно виливатись із наших вуст та сердець, ми зможемо залишити міцну спадщину віри, що переходитиме від покоління до покоління (Повт. 4:9).
