Я мала привілей доглядати за матір’ю, коли вона знаходилась на лікуванні в онкологічному центрі. Навіть у найважчі дні вона, перед тим як встати з ліжка, читала Святе Письмо і молилась за інших. Вона щодня проводила час з Ісусом і виражала свою віру через цілковиту залежність від Бога, через добрі діла й бажання підбадьорювати інших. Мама навіть не усвідомлювала, що її ласкава посмішка сяяла Божою любов’ю та благодаттю. І вона несла любов Господа усім навколо аж до того дня, коли Бог покликав її додому на небеса.
Після того, як Мойсей провів сорок днів і ночей у спілкуванні з Богом (Вих. 34:28), він зійшов із гори Сінай, не маючи навіть гадки, що такий близький зв’язок із Господом відобразився на його зовнішності (Вих. 34:29). Але ізраїльтяни відразу зрозуміли, що він розмовляв із Богом (Вих. 34:30-32). Мойсей і надалі мав зустрічі з Господом і впливав на життя оточуючих людей (Вих. 34:33-35).
Можливо, ми не помічаємо, як досвід спілкування з Богом змінює нас із плином часу, і наші внутрішні зміни не обов’язково відображаються фізичним чином, як це було з Мойсеєм, чиє лице сяяло. Але коли проводимо час із Богом, то стаємо спроможними відображати Його любов. Бог може привертати до Себе людей через нас, якщо в нас проявляється Його присутність.
